У багатокілометровому переході через пустелю під палаючими променями сонця навіть найменші помилки можуть дорого вам обійтися.
У спеку люди гинуть переважно з двох причин: від зневоднення або від теплового удару. При зневодненні організм втрачає більше рідини, ніж отримує, тобто фактично висихає. Тепловий удар настає при сильному перегріві організму. В обох випадках у людини відмовляє мозок та інші життєво важливі органи. Тому, щоб пережити спеку, найважливіше: не перегріватися і споживати якнайбільше рідини. Щоб не отримати теплового удару, пересуватися потрібно не в розпал денної спеки, а в світанок і захід сонця. При яскравому світлі місяця можна йти і вночі. Намагайтеся знаходити укриття від прямих сонячних променів, щоб менше потіти, тобто втрачати менше рідини. Ви можете спорудити собі притулок від сонця з двох полотнищ тканини — такий дах надійно захистить вас від перегріву та сонячних опіків.
Пийте якнайбільше і не витрачайте дорогоцінну воду на миття. Якщо води у вас зовсім мало, намагайтеся якнайменше їсти. Процес травлення вимагає багато рідини, особливо це стосується жирної м’ясної їжі.
Ще один спосіб уберегтися від сонця – вирити собі землянку. В умовах пустелі вона стане ідеальним укриттям. Вирийте яму глибиною приблизно 60 см, досить довгу, щоб ви могли в ній улягтися на весь зріст. Накрийте яму двома аркушами фанери або широкими дошками, залишивши для них простір для повітря. Саме застояне повітря забезпечить вашому притулку комфорт і прохолоду. Не варто, однак, робити яму набагато глибше. Ви повинні бути впевнені, що якщо стіни укриття обсипляться, у вас вистачить сил вибратися з нього.
ВИПАДОК З ЖИТТЯ
У квітні 1994 року Мауро Проспері, сицилійський поліцейський, прийняв старт у Marathon des Sables – змаганні бігунів на дистанції 233 кілометри у пустелі Сахара. Під час забігу почалася піщана буря, і Мауро збився з дороги. Води в нього було дуже мало. Кілометр за кілометром брів він по палючій спеці, буквально божеволіючи від спраги. У покинутому пустельному святилищі йому вдалося зловити двох кажанів і він зміг випити їхню кров. Це принесло лише тимчасове полегшення, і в приступі відчаю італієць намагався накласти на себе руки, розкривши вени на зап’ястях. Проте організм його виявився настільки зневоднений, що загуснула кров не витікала з порізів. Проспері побрів далі і незабаром наткнувся на групу кочівників на верблюдах, що і врятувало йому життя. Він блукав пустелею 9 днів, подолавши понад 200 км.